The Space Music


Сьогодні мені 28 і я обіцяю потрошки повертатися до звичного режиму, бо шось із відпусткою, приготуваннями до дня народження і т.п. зовсім кудись випав.
The Space Music

Хороше спостереження від Іглесіаса

It’s interesting to try to think about the incentives facing Greek Prime Minister George Papandreou. Normally you would think that a national prime minister’s best option is to try to do the stuff that’s likely to get him re-elected. No matter how bleak the outlook, this is your dominant strategy. But in the era of globalization and EU-ification, I think the leaders of small countries are actually in a somewhat different situation. If you leave office held in high esteem by the Davos set, there are any number of European Commission or IMF or whatnot gigs that you might be eligible for even if you’re absolutely despised by your fellow countrymen. Indeed, in some ways being absolutely despised would be a plus. The ultimate demonstration of solidarity to the “international community” would be to do what the international community wants even in the face of massive resistance from your domestic political constituency.

(В  двох словах, якщо навіть греки винесуть Папандреу на вилах, якщо він буде робити те, що від нього вимагає Брюсель, в нього є хороший шанс отримати тепленька містечко поза Грецією)

Фактично, із трошки іншого боку він каже те, саме шо і Фараж. Можна любити чи не любити (ми зазвичай обираємо друге) демократію, але якщо виходити із бажання мати демократію, треба розуміти, які ризики несе для демократії ЄС.
The Space Music

Цікаві пости Келехена про історію